Шерстяний одяг з короткими або довгими рукавами й поясом; носили чоловіки й жінки в стародавньому Римі.
Універсальний словник-енциклопедія
Значення в інших словниках
туніка —
Туні́ка: — давньоримський одяг типу сорочки [51]
Словник з творів Івана Франка
туніка —
туні́ка 1 іменник жіночого роду одяг туні́ка 2 іменник жіночого роду складка шкіри; зовнішний шар верхівки рослини
Орфографічний словник української мови
туніка —
ТУНІ́КА¹, и, ж. Одяг стародавніх римлян, вид сорочки з короткими рукавами або без рукавів. Одчиняються двері, і сторожа вводить скованого Руфіна, в самій туніці, без тоги (Леся Українка); // Про верхній одяг вільного крою.
Словник української мови у 20 томах
туніка —
I -и, ж. Одяг стародавніх римлян, вид сорочки з короткими рукавами чи без рукавів. || Про верхній одяг вільного крою. II -и, ж. 1》 зоол. Складка шкіри у деяких безхребетних тварин, яка оперізує тіло. 2》 бот. Зовнішній шар конусоподібної верхівки рослини, який складається з утворювальної тканини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
туніка —
туні́ка (лат. tunica) давньоримський одяг типу сорочки (спочатку вовняної, з 4 ст. – лляної, переважно білого кольору). Поверх Т. носили тогу.
Словник іншомовних слів Мельничука
туніка —
ТУНІ́КА¹, и, ж. Одяг стародавніх римлян, вид сорочки з короткими рукавами або без рукавів. Одчиняються двері, і сторожа вводить скованого Руфіна, в самій туніці, без тоги (Л. Укр., II, 1951, 434); // Про верхній одяг вільного крою.
Словник української мови в 11 томах