указ —
[указ] -зу, м. (на) -з'і, мн. -зие, -з'іў
Орфоепічний словник української мови
указ —
Наказ, див. приказ, розказ
Словник чужослів Павло Штепа
указ —
УКА́З, у, ч. Постанова, розпорядження найвищого органу влади або глави держави, що має силу закону. Од матушки-цариці, Таки із самої столиці Прийшов указ лоби голить (Т.
Словник української мови у 20 томах
указ —
-у, ч. Постанова, розпорядження найвищого органу влади або глави держави, що має силу закону. || розм. Наказ, вказівка. Не указ кому у знач. присудк. сл. — хто-небудь не є авторитетом для когось; що-небудь не може бути підставою для чогось, вказівкою для когось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
указ —
не ука́з для кого, кому. Хто-, що-небудь не користується авторитетом, не має впливу на когось. — Слова твої для твого .. народу не указ (І. Франко); Хлопцеві б промовчати, а він відгризнувся: — Ви мені не указ (О.
Фразеологічний словник української мови
указ —
НАКА́З (узагалі вказівка комусь зробити, виконати що-небудь або не робити чогось), ВЕЛІ́ННЯ заст., уроч., ПОВЕЛІ́ННЯ книжн., ПРИКА́З заст., УКА́З заст. розм., РО́ЗКАЗ заст.
Словник синонімів української мови
указ —
УКА́З, у, ч. Постанова, розпорядження найвищого органу влади або глави держави, що має силу закону. Од матушки-цариці, Таки із самої столиці Прийшов указ лоби голить (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
указ —
рос. указ правовий акт одноособового глави держави (в Україні — Президента), що має нормативний юридичний характер і встановлює визначені правові норми, права, правила. Може бути й індивідуальним.
Eкономічна енциклопедія
указ —
Указ, -зу м. 1) Указаніе. Миршава голова мені не указ. Ном. № 5313. 2) Указъ. Пошукаймо указу, щоб напитись по другому разу. Ном. № 11633. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591.
Словник української мови Грінченка