футуризм
Авангардний напрямок у літературі та мистецтві поч. ХХ ст., поширений гол. чином в Італії (основоположник Ф.Т. Марінетті) та Росії (брати Бурлюки, В. Хлебников, А. Кручених, В. Маяковський). В літературі анархічне відкидання суспільних норм і культурних традицій, захоплення технікою та динамізмом сучасного життя великого міста; в італ. варіанті — культ насильства та війни (зв'язок з фашизмом), рос. — богемно-кав'ярняний ексцентризм (еґофутуризм) та крайній індивідуалізм, прагнення до переінакшення функцій поетичної мови, антиестетизм (кубофутуризм); до футуристичної організації в Україні входили М. Семенко, Гео Шкурупій, В. Поліщук, О. Слісаренко, Ю. Шпол (М. Яловий) та ін.; ініціаторами ф. у красних мистецтвах були Дж. Балла, У. Боччоні, Дж. Северіні; сповідувався принцип загального динамізму, теорія втрати матеріальності тіл під впливом світла й руху, нова концепція часу (симультанізм), простору (відкидання перспективи); в укр. малярстві тенденції ф. виявилися у творчості Д. Бурлюка, О. Богомазова, О. Екстер, Є. Сагайдачного.
Універсальний словник-енциклопедія