централізм

Принцип побудови державного апарату в різні історичні періоди; спирається на 2 засади: концентрація влади в руках єдиного державного органу та ієрархічне підпорядкування (вертикаль влади).

Значення в інших словниках

1. централізм — ЦЕНТРАЛІЗМ – ЦЕНТРИЗМ Централізм, -у. Система управління або організації, за якої нижчі й місцеві органи підпорядковані центральній владі, центру. Центризм, -у.  Літературне слововживання
2. централізм — Зосередність, див. централізація  Словник чужослів Павло Штепа
3. централізм — централі́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. централізм — ЦЕНТРАЛІ́ЗМ, у, ч. Система керівництва й організації, за якої місцеві органи підпорядковані центральній владі, центрові (у 6 знач.). Був [шеф секційний] чоловік мудрий, бувалий.., пройшов огонь абсолютизму, воду федералізму і мідяні труби централізму (І.  Словник української мови у 20 томах
5. централізм — -у, ч. Система керівництва та організації, за якої місцеві органи підпорядковано центральній владі, центрові (у 6 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. централізм — централі́зм (від лат. centralis – центральний) 1. Принцип організації системи управління, що полягає в підпорядкуванні місцевих органів, ланок управління, установ центральним. 2. Ц. демократичний – див. демократичний централізм.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. централізм — Централі́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. централізм — ЦЕНТРАЛІ́ЗМ, у, ч. Система керівництва й організації, за якої місцеві органи підпорядковані центральній владі, центрові (у 6 знач.). Був [шеф секційний] чоловік мудрий, бувалий.., пройшов огонь абсолютизму, воду федералізму і мідяні труби централізму (Фр.  Словник української мови в 11 томах