централізм —
ЦЕНТРАЛІЗМ – ЦЕНТРИЗМ Централізм, -у. Система управління або організації, за якої нижчі й місцеві органи підпорядковані центральній владі, центру. Центризм, -у.
Літературне слововживання
централізм —
централі́зм іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
централізм —
ЦЕНТРАЛІ́ЗМ, у, ч. Система керівництва й організації, за якої місцеві органи підпорядковані центральній владі, центрові (у 6 знач.). Був [шеф секційний] чоловік мудрий, бувалий.., пройшов огонь абсолютизму, воду федералізму і мідяні труби централізму (І.
Словник української мови у 20 томах
централізм —
-у, ч. Система керівництва та організації, за якої місцеві органи підпорядковано центральній владі, центрові (у 6 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
централізм —
централі́зм (від лат. centralis – центральний) 1. Принцип організації системи управління, що полягає в підпорядкуванні місцевих органів, ланок управління, установ центральним. 2. Ц. демократичний – див. демократичний централізм.
Словник іншомовних слів Мельничука
централізм —
Принцип побудови державного апарату в різні історичні періоди; спирається на 2 засади: концентрація влади в руках єдиного державного органу та ієрархічне підпорядкування (вертикаль влади).
Універсальний словник-енциклопедія
централізм —
Централі́зм, -му, -мові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
централізм —
ЦЕНТРАЛІ́ЗМ, у, ч. Система керівництва й організації, за якої місцеві органи підпорядковані центральній владі, центрові (у 6 знач.). Був [шеф секційний] чоловік мудрий, бувалий.., пройшов огонь абсолютизму, воду федералізму і мідяні труби централізму (Фр.
Словник української мови в 11 томах