академізм

академі́зм

-у, ч.

1》 Звички, манера поведінки людей, пов'язаних із науковою діяльністю, кабінетними заняттями і т. ін.; академічність.

2》 Сукупність традиційних правил, прийомів, узвичаєних у мистецтві, літературі, спорті і т. д.

3》 Суто теоретичне спрямування наукової роботи й навчання, відірваність їх від практики, від вимог життя.

4》 Напрям в образотворчому мистецтві, який установив традиційні правила наслідування певних класичних зразків і протистояв реалістичному мистецтву.

Значення в інших словниках

1. академізм — академі́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. академізм — АКАДЕМІ́ЗМ, у, ч. 1. Суто теоретичне спрямування наукової роботи й навчальних занять. У статтях письменника бачимо поєднання академізму вченого-ерудита (з численними покликаннями й цитаціями) з долею артистизму (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. академізм — академі́зм (франц. academisme) 1. Відрив теорії від практики в науці і мистецтві. 2. Напрям, що склався в 16 – 19 ст. в художніх академіях. Його прихильники догматично наслідували зовнішні форми мистецтва античності й Відродження.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. академізм — Академі́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. академізм — АКАДЕМІ́ЗМ, у, ч. 1. Суто теоретичне спрямування наукової роботи й навчання, відірваність їх від практики, від вимог життя. 2. Напрям в образотворчому мистецтві...  Словник української мови в 11 томах