академізм
АКАДЕМІ́ЗМ, у, ч.
1. Суто теоретичне спрямування наукової роботи й навчальних занять.
У статтях письменника бачимо поєднання академізму вченого-ерудита (з численними покликаннями й цитаціями) з долею артистизму (з наук. літ.);
– Як учений я за академізм, і дотримання строгих академічних принципів повністю узгоджується з нашими національними інтересами (із журн.).
2. Напрям в образотворчому мистецтві, який установив традиційні правила наслідування певних класичних зразків античності й Ренесансу.
В образотворчому мистецтві академізм як напрям склався в художніх академіях XVI–XIX століть: наслідував зовнішні форми класичного мистецтва античності й Відродження, насаджував умовні ідеалізовані образи, відсторонені норми краси (з наук. літ.);
Вважаючи сучасну дійсність недостойною "високого" мистецтва, академізм протиставляв їй далекі від реальності сюжети античної міфології, Біблії, стародавньої історії (з навч. літ.).
3. Сукупність традиційних правил, прийомів, узвичаєних у мистецтві, науці, літературі і т. ін.
Вона є танцівницею лірико-драматичного плану, що органічно поєднує бездоганний академізм із яскравою емоційністю (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)