академік
АКАДЕ́МІК, а, ч.
1. Член академії наук.
Він спеціально заїхав до Тарана, щоб розповісти про свою зустріч з академіком (С. Журахович);
Головуючий на Загальних зборах Національної академії наук України президент Національної академії наук України академік НАНУ Б. Є. Патон виголосив вступне слово (із журн.);
// Звання вченого, художника, скульптора і т. ін., обраного членом відповідної академії.
Академія художеств присудила Тарасу Шевченку звання академіка гравюри (з наук.-попул. літ.);
Внесок М. Грушевського у скарбницю науки був відзначений званням академіка Української академії наук (з наук.-попул. літ.).
2. заст. Студент університету.
– Для мене нема в тім нічого лякаючого бачити, як хтось вправляється в спорті, котрим я, будучи ще академіком, займався досхочу (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)