академізм

АКАДЕМІ́ЗМ, у, ч.

1. Суто теоретичне спрямування наукової роботи й навчальних занять.

У статтях письменника бачимо поєднання академізму вченого-ерудита (з численними покликаннями й цитаціями) з долею артистизму (з наук. літ.);

– Як учений я за академізм, і дотримання строгих академічних принципів повністю узгоджується з нашими національними інтересами (із журн.).

2. Напрям в образотворчому мистецтві, який установив традиційні правила наслідування певних класичних зразків античності й Ренесансу.

В образотворчому мистецтві академізм як напрям склався в художніх академіях XVI–XIX століть: наслідував зовнішні форми класичного мистецтва античності й Відродження, насаджував умовні ідеалізовані образи, відсторонені норми краси (з наук. літ.);

Вважаючи сучасну дійсність недостойною "високого" мистецтва, академізм протиставляв їй далекі від реальності сюжети античної міфології, Біблії, стародавньої історії (з навч. літ.).

3. Сукупність традиційних правил, прийомів, узвичаєних у мистецтві, науці, літературі і т. ін.

Вона є танцівницею лірико-драматичного плану, що органічно поєднує бездоганний академізм із яскравою емоційністю (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. академізм — академі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. академізм — -у, ч. 1》 Звички, манера поведінки людей, пов'язаних із науковою діяльністю, кабінетними заняттями і т. ін.; академічність. 2》 Сукупність традиційних правил, прийомів, узвичаєних у мистецтві, літературі, спорті і т. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. академізм — академі́зм (франц. academisme) 1. Відрив теорії від практики в науці і мистецтві. 2. Напрям, що склався в 16 – 19 ст. в художніх академіях. Його прихильники догматично наслідували зовнішні форми мистецтва античності й Відродження. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. академізм — Академі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. академізм — АКАДЕМІ́ЗМ, у, ч. 1. Суто теоретичне спрямування наукової роботи й навчання, відірваність їх від практики, від вимог життя. 2. Напрям в образотворчому мистецтві... Словник української мови в 11 томах