академізм

АКАДЕМІ́ЗМ, у, ч.

1. Суто теоретичне спрямування наукової роботи й навчання, відірваність їх від практики, від вимог життя.

2. Напрям в образотворчому мистецтві, який установив традиційні правила наслідування певних класичних зразків і протистояв реалістичному мистецтву.

Реалізм поеми "Катерина" стимулював розв’язання нових складних художніх завдань у живопису, де треба було переборювати традиції академізму (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. академізм — академі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. академізм — -у, ч. 1》 Звички, манера поведінки людей, пов'язаних із науковою діяльністю, кабінетними заняттями і т. ін.; академічність. 2》 Сукупність традиційних правил, прийомів, узвичаєних у мистецтві, літературі, спорті і т. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. академізм — АКАДЕМІ́ЗМ, у, ч. 1. Суто теоретичне спрямування наукової роботи й навчальних занять. У статтях письменника бачимо поєднання академізму вченого-ерудита (з численними покликаннями й цитаціями) з долею артистизму (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. академізм — академі́зм (франц. academisme) 1. Відрив теорії від практики в науці і мистецтві. 2. Напрям, що склався в 16 – 19 ст. в художніх академіях. Його прихильники догматично наслідували зовнішні форми мистецтва античності й Відродження. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. академізм — Академі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)