Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
альба —
(провансальське alba — вранішня зоря, світанок) — ранкова пісня, музично-поетичний жанр трубадурів та мінезингерів.
Словник-довідник музичних термінів
альба —
А́ЛЬБА, и, ж. У середньовічній поезії трубадурів – ранкова пісня. Наступний жанр – альба – пісня, присвячена неминучості розлуки закоханих на ранковій зорі (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах
альба —
• альба (прованс. alba, букв. — світанок) - жанр лірики середньовічних прованс. поетів-трубадурів, розквіт творчості яких припадає на кін. 11 — 12 ст.
Українська літературна енциклопедія
альба —
а́льба (від прованс. alba – світанок) одна з жанрових форм середньовічної куртуазної лірики, строфічна пісня про розставання вранці закоханих після таємного побачення.
Словник іншомовних слів Мельничука
альба —
Різновид довгої туніки, перехопленої шнуром, гладко оздобленої гаптом, з широким мереживом під шиєю, на рукавах і внизу; використовували при хрищенні у ранньому християнстві і ранньому середньовіччі, пізніше духовенство при відправі літургії.
Універсальний словник-енциклопедія