альба
а́льба
• альба
(прованс. alba, букв. — світанок)
- жанр лірики середньовічних прованс. поетів-трубадурів, розквіт творчості яких припадає на кін. 11 — 12 ст. Це строфічна (часто у формі діалогу) пісня про щасливе кохання і розставання закоханих вранці після таємного побачення. В А. завжди три персонажі: лицар, його дама і друг лицаря на варті. У рефрені кожної строфи повторюється слово "світанок" або "зоря". Енгельс назвав А. "цвітом провансальської любовної поезії" (Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 21, с. 69).
Г. Л. Рубанова.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)