анемія

анемі́я

-ї, ж.

Зменшення кількості еритроцитів і зниження вмісту гемоглобіну в одиниці об'єму крові.

|| Недокрів'я.

Аліментарна анемія — анемія, яка розвивається внаслідок недостатнього надходження заліза з їжею.

Гіперхромна анемія — анемія, яка характеризується високим кольоровим показником крові.

Гіпохромна анемія — анемія з низьким кольоровим показником крові.

Медикаментозна анемія — анемія, що розвивається внаслідок вживання медикаментозних препаратів.

Несправжня анемія — блідість шкіри і слизових оболонок; показники червоної крові нормальні.

Постгеморагічна анемія — анемія, яка розвивається внаслідок втрати крові.

Значення в інших словниках

1. анемія — анемі́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. анемія — Недокрів'я; П. безсилість, безсилля, слабість, кволість, умлівання.  Словник синонімів Караванського
3. анемія — АНЕМІ́Я, ї, ж., вет., мед. Хворобливий стан, який характеризується зменшенням кількості еритроцитів, умісту в них гемоглобіну; недокрів'я.  Словник української мови у 20 томах
4. анемія — див. слабість  Словник синонімів Вусика
5. анемія — анемі́я (грец. αναιμία – безкрів’я) група захворювань, які характеризуються зменшенням вмісту гемоглобіну в еритроцитах, кількості еритроцитів, а також загальної маси крові в організмі. Інша назва – недокрів’я.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. анемія — див. недокрів'я  Універсальний словник-енциклопедія
7. анемія — НЕДОКРІ́В'Я, АНЕМІ́Я мед.  Словник синонімів української мови
8. анемія — Анемі́я, -мі́ї, -мі́єю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. анемія — АНЕМІ́Я, ї, ж. Недокрів’я. Мені, якби не анемія, то зовсім добре було б (Л. Укр., V, 1956, 162); Анемією називають загальне падіння кількості гемоглобіну в крові і зниження числа еритроцитів у ній (Курс патології, 1956, 249).  Словник української мови в 11 томах