ануїтент

ануїте́нт

-а, ч.

Фізична особа, якій виплачують довічну щорічну ренту (пенсію); рантьє.

Значення в інших словниках

1. ануїтент — АНУЇТЕ́НТ, а, ч., фін. Фізична особа, якій виплачують довічну ренту (пенсію). За умовами довічної ренти платежі припиняються у випадку смерті певної особи (або осіб), як правило, ануїтента (із журн.).  Словник української мови у 20 томах