аїл

аї́л

-а, ч.

У киргизів і алтайців – селище кочового типу, що складається з однієї або декількох юрт.

Значення в інших словниках

1. аїл — аї́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. аїл — АЇ́Л, у, ч. 1. іст. У киргизів та алтайців у минулому – селище кочівників, звичайно населене членами однієї родини. Тихий алтайський аїл, розкиданий по широкій долині, спав міцним сном (В. Гжицький). 2. іст. У монгольських народів – кочова сімейна група.  Словник української мови у 20 томах