балкари

балка́ри

балкарці, -ів, мн. (одн. балкар, -а і балкарець, -рця, ч.; балкарка, -и, ж.).

Один із кавказьких народів тюркського походження.

Значення в інших словниках

1. балкари — БАЛКА́РИ, БАЛКА́РЦІ, ів, мн. (одн. балка́р, а і балка́рець, рця, ч.; балка́рка, и, ж.). Один із кавказьких народів тюркського походження. За часів “хрущовської відлиги” деякі депортовані народи, зокрема балкарці, змогли повернутися на свої землі (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
2. балкари — БАЛКА́РИ, БАЛКА́РЦІ, ів, мн. (одн. балка́р, а і балка́рець, рця, ч.; балка́рка, и, ж.). Один з кавказьких народів тюркського походження.  Словник української мови в 11 томах