бандо

бандо́

невідм., с.

1》 Пов'язка з матерії на голові або сукні у жінок.

2》 Вид жіночої зачіски.

Значення в інших словниках

1. бандо — БАНДО́¹, невідм., с. 1. Обруч або пов'язка з тканини (перев. на голові, рідше на сукні). Золотий обруч з її волосся – бандо – був з Лермонтовим на дуелі. Він узяв його, мабуть, не випадково.  Словник української мови у 20 томах
2. бандо — (фр. — завіса) 1. Горизонтальна тяга на стіновій площині, інколи бандлет. 2. Тип порцелянової вази часів ампіру, що спиралась на ніжку, мала овоїдну форму і низьке короноподібне горло.  Архітектура і монументальне мистецтво