бантенг

ба́нтенг

-у, ч.

Вид диких широколобих биків.

Значення в інших словниках

1. бантенг — БАНТЕ́НГ, а, ч. Ссавець підродини бичачих, водиться у Південній Азії; дикий бик. Ареал поширення бантенга незначний: у дикому вигляді він зустрічається лише на островах Ява і Калімантан (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
2. бантенг — ба́нтенг (англ. banteng, з малайської) вид диких широколобих биків родини бичачих. Одомашнені Б. відомі під назвою балійської худоби (від назви о. Балі, звідки вона походить).  Словник іншомовних слів Мельничука