Значення в інших словниках
-
бартка —
ба́ртка іменник жіночого роду діал.
Орфографічний словник української мови
-
бартка —
БА́РТКА, и, ж., діал. Маленька сокира. Довбушеві опришки-ремісники робили ножі та такі бартки, що ними можна було тесати каміння (з казки); Затряс [Іван] барткою в Юри перед лицем (М. Коцюбинський).
Словник української мови у 20 томах
-
бартка —
СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал.
Словник синонімів української мови
-
бартка —
БА́РТКА, и, жін., діал. Маленька сокира. [Іван] затряс барткою в Юри перед лицем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343); Довбушеві опришки-ремісники робили ножі та такі бартки, що ними можна було тесати каміння (Українські народні казки, легенди.., 1957, 445).
Словник української мови в 11 томах
-
бартка —
Бартка, -ки ж. Верхняя часть топірця, имѣющая форму топора. Части ея: обух и плас съ вістрям. Шух. I. 289.
Словник української мови Грінченка