бартка
БА́РТКА, и, жін., діал. Маленька сокира.
[Іван] затряс барткою в Юри перед лицем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343);
Довбушеві опришки-ремісники робили ножі та такі бартки, що ними можна було тесати каміння (Українські народні казки, легенди.., 1957, 445).
Словник української мови (СУМ-11)