1. Словник української мови в 11 томах

бартка

БА́РТКА, и, жін., діал. Маленька сокира.

[Іван] затряс барткою в Юри перед лицем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343);

Довбушеві опришки-ремісники робили ножі та такі бартки, що ними можна було тесати каміння (Українські народні казки, легенди.., 1957, 445).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бартка — ба́ртка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. бартка — -и, ж., діал. Маленька сокира. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бартка — БА́РТКА, и, ж., діал. Маленька сокира. Довбушеві опришки-ремісники робили ножі та такі бартки, що ними можна було тесати каміння (з казки); Затряс [Іван] барткою в Юри перед лицем (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  4. бартка — СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал. Словник синонімів української мови
  5. бартка — Бартка, -ки ж. Верхняя часть топірця, имѣющая форму топора. Части ея: обух и плас съ вістрям. Шух. I. 289. Словник української мови Грінченка