бартка
БА́РТКА, и, ж., діал.
Маленька сокира.
Довбушеві опришки-ремісники робили ножі та такі бартки, що ними можна було тесати каміння (з казки);
Затряс [Іван] барткою в Юри перед лицем (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бартка — ба́ртка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
- бартка — -и, ж., діал. Маленька сокира. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бартка — СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал. Словник синонімів української мови
- бартка — БА́РТКА, и, жін., діал. Маленька сокира. [Іван] затряс барткою в Юри перед лицем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343); Довбушеві опришки-ремісники робили ножі та такі бартки, що ними можна було тесати каміння (Українські народні казки, легенди.., 1957, 445). Словник української мови в 11 томах
- бартка — Бартка, -ки ж. Верхняя часть топірця, имѣющая форму топора. Части ея: обух и плас съ вістрям. Шух. I. 289. Словник української мови Грінченка