бартка
СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал., ТОПІ́РЧИК діал., БА́РТКА діал. (сокирка на довгому держаку, перев. прикрашена інкрустацією, різьбленням тощо); БА́РДА діал., БАРДИ́НА діал. (сокира або тесак). З ранку й до ночі.. стукотіли по всьому містечку сокири теслярів (О. Гончар); Як добре плече, так і тупиця січе (прислів'я); Вихопив (Микула) із-за пояса свій гострий топір — бойовий топір старійшини Анта — і почав рубати (С. Скляренко); Привітали Михайла Івановича і діди. Тодось вручив йому щойно змайстрований топірець (О. Гончар); Гуцул. Іде, виблискує барткою на сонці (Г. Хоткевич); Вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей (М. Коцюбинський); Закину я вражу бардину, Сам до дівчини на всю ніч двину (пісня).
Значення в інших словниках
- бартка — ба́ртка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
- бартка — -и, ж., діал. Маленька сокира. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бартка — БА́РТКА, и, ж., діал. Маленька сокира. Довбушеві опришки-ремісники робили ножі та такі бартки, що ними можна було тесати каміння (з казки); Затряс [Іван] барткою в Юри перед лицем (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
- бартка — БА́РТКА, и, жін., діал. Маленька сокира. [Іван] затряс барткою в Юри перед лицем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343); Довбушеві опришки-ремісники робили ножі та такі бартки, що ними можна було тесати каміння (Українські народні казки, легенди.., 1957, 445). Словник української мови в 11 томах
- бартка — Бартка, -ки ж. Верхняя часть топірця, имѣющая форму топора. Части ея: обух и плас съ вістрям. Шух. I. 289. Словник української мови Грінченка