бартка

СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал., ТОПІ́РЧИК діал., БА́РТКА діал. (сокирка на довгому держаку, перев. прикрашена інкрустацією, різьбленням тощо); БА́РДА діал., БАРДИ́НА діал. (сокира або тесак). З ранку й до ночі.. стукотіли по всьому містечку сокири теслярів (О. Гончар); Як добре плече, так і тупиця січе (прислів'я); Вихопив (Микула) із-за пояса свій гострий топір — бойовий топір старійшини Анта — і почав рубати (С. Скляренко); Привітали Михайла Івановича і діди. Тодось вручив йому щойно змайстрований топірець (О. Гончар); Гуцул. Іде, виблискує барткою на сонці (Г. Хоткевич); Вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей (М. Коцюбинський); Закину я вражу бардину, Сам до дівчини на всю ніч двину (пісня).