безбулавний

безбула́вний

-а, -е, іст.

Який втратив булаву. Безбулавний гетьман.

Значення в інших словниках

1. безбулавний — безбула́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безбулавний — Безбулавний, -а, -е Не имѣющій, лишенный булавы. Якого, — кажуть, — чорта чекатимем, поки нас візьмуть шаблею з безбулавним нашим гетьманом. К. ЧР. 345.  Словник української мови Грінченка