Великий тлумачний словник сучасної мови

бездовідний

бездові́дний

-а, -е, книжн.

Який не потверджується доводами; бездоказовий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. бездовідний — бездові́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. бездовідний — БЕЗДОВІ́ДНИЙ, а, е, книжн. Який не підтверджується доводами; бездоказовий. Бездовідне твердження.  Словник української мови у 20 томах
  3. бездовідний — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ (позбавлений підстав, які роблять безсумнівним, безперечним що-небудь), БЕЗГРУНТО́ВНИЙ рідше; НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕМОТИВО́ВАНИЙ, НЕОБГРУНТО́ВАНИЙ, НЕСЛУ́ШНИЙ (позбавлений достатньої кількості фактів, доказів); ДОВІ́ЛЬНИЙ (який закономірно...  Словник синонімів української мови
  4. бездовідний — БЕЗДО́ВІ́ДНИЙ, а, е, книжн. Який не потверджується доводами; бездоказовий. Схильність до бездовідного мислення виховують усякого роду релігії (Логіка, 1953, 89).  Словник української мови в 11 томах