бездовідний

БЕЗДО́ВІ́ДНИЙ, а, е, книжн. Який не потверджується доводами; бездоказовий.

Схильність до бездовідного мислення виховують усякого роду релігії (Логіка, 1953, 89).

Значення в інших словниках

1. бездовідний — бездові́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бездовідний — -а, -е, книжн. Який не потверджується доводами; бездоказовий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бездовідний — БЕЗДОВІ́ДНИЙ, а, е, книжн. Який не підтверджується доводами; бездоказовий. Бездовідне твердження.  Словник української мови у 20 томах
4. бездовідний — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ (позбавлений підстав, які роблять безсумнівним, безперечним що-небудь), БЕЗГРУНТО́ВНИЙ рідше; НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕМОТИВО́ВАНИЙ, НЕОБГРУНТО́ВАНИЙ, НЕСЛУ́ШНИЙ (позбавлений достатньої кількості фактів, доказів); ДОВІ́ЛЬНИЙ (який закономірно...  Словник синонімів української мови