Великий тлумачний словник сучасної мови

беззаконник

беззако́нник

-а, ч., заст.

Той, хто порушує закон.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. беззаконник — беззако́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. беззаконник — БЕЗЗАКО́ННИК, а, ч., заст. 1. Той, хто порушує закон. Цар .. зараз же бомагу [бумагу] й посилає, Щоб беззаконника такого-то схопить (Л. Глібов). 2. бібл. Той, хто порушує Закон Божий; грішник, нечестивець.  Словник української мови у 20 томах
  3. беззаконник — СВАВІ́ЛЬНИК (той, хто проявляє свавілля), СВАВО́ЛЕЦЬ, САМОВО́ЛЕЦЬ, САМОПРА́ВЕЦЬ, САМОДУ́Р, БЕЗЗАКО́ННИК.  Словник синонімів української мови
  4. беззаконник — Беззако́нник, -ка, -кові, -ку! -ки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. беззаконник — БЕЗЗАКО́ННИК, а, ч., заст. Той, хто порушує закон. Цар.. зараз же бомагу й посилає. Щоб беззаконника такого-то схопить (Гл., Вибр., 1957, 60).  Словник української мови в 11 томах
  6. беззаконник — Беззаконник, -ка м. Беззаконникъ, преступникъ. Зараз же бумагу посилає, щоб беззаконника такого то схопить. Гліб.  Словник української мови Грінченка