Великий тлумачний словник сучасної мови

беззмінний

беззмі́нний

-а, -е.

Який не зазнає змін, замін; постійний.

|| Який ніким, нічим не переривається; безперервний.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. беззмінний — беззмі́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. беззмінний — БЕЗЗМІ́ННИЙ, а, е. Який не зазнає змін, замін; постійний. За мить він [Сагайдачний] уже кликав Юзика, що став його беззмінним джурою (З. Тулуб); // Який ніким, нічим не переривається; безперервний. Вони беззмінну вахту тут нестимуть цілу осінь (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. беззмінний — ПОСТІ́ЙНИЙ (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), СТА́ЛИЙ, БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУПИ́ННИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ), НЕСПИ́ННИЙ, БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, БЕЗНАСТА́ННИЙ, НЕНАСТА́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, БЕЗЗМІ́ННИЙ, НЕПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУСТА́ННИЙ...  Словник синонімів української мови
  4. беззмінний — БЕЗЗМІ́ННИЙ, а, е. Який не зазнає змін, замін; постійний. За мить він [Сагайдачний] уже кликав Юзика, що став його беззмінним джурою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 409)...  Словник української мови в 11 томах