беззмінний

БЕЗЗМІ́ННИЙ, а, е. Який не зазнає змін, замін; постійний.

За мить він [Сагайдачний] уже кликав Юзика, що став його беззмінним джурою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 409);

В зоні Полісся УРСР окремі колгоспи вирощують коноплі на спеціально виділених ділянках — коноплищах як беззмінну культуру (Колг. Укр., 11, 1956, 16);

// Який ніким, нічим не переривається; безперервний.

Вони беззмінну вахту тут нестимуть цілу осінь (Шер., Дружбою.., 1954, 79).

Значення в інших словниках

1. беззмінний — беззмі́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. беззмінний — -а, -е. Який не зазнає змін, замін; постійний. || Який ніким, нічим не переривається; безперервний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. беззмінний — БЕЗЗМІ́ННИЙ, а, е. Який не зазнає змін, замін; постійний. За мить він [Сагайдачний] уже кликав Юзика, що став його беззмінним джурою (З. Тулуб); // Який ніким, нічим не переривається; безперервний. Вони беззмінну вахту тут нестимуть цілу осінь (М.  Словник української мови у 20 томах
4. беззмінний — ПОСТІ́ЙНИЙ (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), СТА́ЛИЙ, БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУПИ́ННИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ), НЕСПИ́ННИЙ, БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, БЕЗНАСТА́ННИЙ, НЕНАСТА́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, БЕЗЗМІ́ННИЙ, НЕПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУСТА́ННИЙ...  Словник синонімів української мови