безнарядний

безнаря́дний

-а, -е.

1》 Здійснюваний без урахування наряду. Безнарядна оплата праці.

|| Що базується на оплаті роботи в такий спосіб.

2》 Що здійснюється без оформлення документів на одержання яких-небудь товарів, матеріалів і т. ін.

Значення в інших словниках

1. безнарядний — безнаря́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безнарядний — БЕЗНАРЯ́ДНИЙ, а, е. 1. Здійснюваний без урахування наряду (див. наря́д² 1). Безнарядна оплата праці; Безнарядна форма організації праці. 2. Який здійснюється без оформлення документів на одержання певних товарів, матеріалів і т. ін. Безнарядне постачання товарів.  Словник української мови у 20 томах