безнарядний

БЕЗНАРЯ́ДНИЙ, а, е.

1. Здійснюваний без урахування наряду (див. наря́д² 1).

Безнарядна оплата праці;

Безнарядна форма організації праці.

2. Який здійснюється без оформлення документів на одержання певних товарів, матеріалів і т. ін.

Безнарядне постачання товарів.

Значення в інших словниках

1. безнарядний — безнаря́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безнарядний — -а, -е. 1》 Здійснюваний без урахування наряду. Безнарядна оплата праці. || Що базується на оплаті роботи в такий спосіб. 2》 Що здійснюється без оформлення документів на одержання яких-небудь товарів, матеріалів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови