безнарядник
БЕЗНАРЯ́ДНИК, а, ч., розм.
Робітник, який виконує роботу, що оплачується за безнарядною системою.
Словник української мови (СУМ-20)БЕЗНАРЯ́ДНИК, а, ч., розм.
Робітник, який виконує роботу, що оплачується за безнарядною системою.
Словник української мови (СУМ-20)