Словник української мови у 20 томах

безнарядник

БЕЗНАРЯ́ДНИК, а, ч., розм.

Робітник, який виконує роботу, що оплачується за безнарядною системою.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. безнарядник — безнаря́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. безнарядник — -а, ч., розм. Робітник, який виконує роботу, що оплачується за безнарядною системою.  Великий тлумачний словник сучасної мови