безнарядник
БЕЗНАРЯ́ДНИК, а, ч., розм.
Робітник, який виконує роботу, що оплачується за безнарядною системою.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безнарядник — безнаря́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- безнарядник — -а, ч., розм. Робітник, який виконує роботу, що оплачується за безнарядною системою. Великий тлумачний словник сучасної мови