безнастанний
БЕЗНАСТА́ННИЙ, а, е.
Який ніколи не припиняється, невідомо, коли закінчиться; повсякчасний, безупинний.
– Чому ти так побіліла, коли невинна? – Чому? Мабуть, тому, що я слаба, що безнастанна боротьба з вами нищить мої сили (О. Кобилянська);
Творчість – це праця безнастанна (П. Тичина);
Останні тижні проминули для Тимофія Калиновського в безнастанних тривогах (С. Журахович);
Але ж яке ревіння безнастанне! Це описать – зламається перо (Л. Костенко);
Уся історія людства – то безнастанне прагнення до швидкості (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)