безнастанно
БЕЗНАСТА́ННО.
Присл. до безнаста́нний.
Безнастанно підганяв [багач] своїх дітей і наймитів (В. Стефаник);
Паровоз, безнастанно збільшуючи рух, помчав до помосту (О. Десняк);
Буддисти мають безнастанно прагнути до того, щоб шляхом самовідданої любові до людей пом'якшувати земні прикрощі й страждання (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)