безнастанно

пр., безперестанно, безперестанку, безперестань, безперестану, безугавно, невпинно, безупинно, безустанно, ненастанно, безперервно, невгаваючи, ід. весь час, без упину, без угаву, без спину, нескінченним потоком, сов. без зупинки, жм. тільки й знає, що, знай <н. знай стогне>, одно <н. одно сміється>.

Значення в інших словниках

1. безнастанно — (повсякчасно) безпереривно, безперебійно, безперервно, (без зупинки) безперестанку, безнастанно, безупинно, невпинно// весь час, без упину, без угаву, без зупинки.  Словник синонімів Полюги
2. безнастанно — безнаста́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. безнастанно — Присл. до безнастанний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безнастанно — БЕЗНАСТА́ННО. Присл. до безнаста́нний. Безнастанно підганяв [багач] своїх дітей і наймитів (В. Стефаник); Паровоз, безнастанно збільшуючи рух, помчав до помосту (О.  Словник української мови у 20 томах
5. безнастанно — див. безперервно; вічно  Словник синонімів Вусика
6. безнастанно — ПОСТІ́ЙНО (весь час, без перерв), БЕЗПЕРЕ́РВНО, БЕЗУПИ́ННО, НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО), НЕСПИ́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, БЕЗПЕРЕ́СТАНУ, БЕЗНАСТА́ННО, НЕНАСТА́ННО, ПОВСЯКЧА́С, БЕЗЗМІ́ННО, БЕЗУСТА́ННО, НЕВІДСТУ́ПНО, НЕЗМІ́ННО, ПОВСЯКДЕ́ННО...  Словник синонімів української мови
7. безнастанно — Безнаста́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. безнастанно — БЕЗНАСТА́ННО. Присл. до безнаста́нний. Безнастанно підганяв [багач] своїх дітей і наймитів (Стеф., І, 1949, 124); Ми будемо безнастанно удосконалювати свою бойову майстерність (Вишня, І, 1956, 310); Паровоз, безнастанно збільшуючи рух, помчав до помосту (Десняк, II, 1955, 320).  Словник української мови в 11 томах