безнастанний

БЕЗНАСТА́ННИЙ, а, е. Який ніколи не припиняється, невідомо, коли закінчиться; повсякчасний, безупинний.

— Чому ти так побіліла, коли невинна? — Чому? Мабуть, тому, що я слаба, що безнастанна боротьба з вами нищить мої сили (Коб., І, 1956, 174);

Творчість — це праця безнастанна (Тич., III, 1957, 465);

Останні тижні проминули для Тимофія Калиновського в безнастанних тривогах (Жур., Опов., 1956, 152).

Значення в інших словниках

1. безнастанний — безнаста́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безнастанний — Безнаста́нний. Безперервний, безупинний. В середній Европі панують безнастанні сніжні бурі, що в многих околицях здержали правильний рух поїздів (Б., 1895, 6, 4).  Українська літературна мова на Буковині
3. безнастанний — Ненастанний, повсякчасний, безупинний, БЕЗПЕРЕРВНИЙ.  Словник синонімів Караванського
4. безнастанний — -а, -е. Який ніколи не припиняється, невідомо, коли закінчиться; повсякчасний, безупинний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. безнастанний — БЕЗНАСТА́ННИЙ, а, е. Який ніколи не припиняється, невідомо, коли закінчиться; повсякчасний, безупинний. – Чому ти так побіліла, коли невинна? – Чому? Мабуть, тому, що я слаба, що безнастанна боротьба з вами нищить мої сили (О.  Словник української мови у 20 томах
6. безнастанний — див. вічний  Словник синонімів Вусика
7. безнастанний — ПОСТІ́ЙНИЙ (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), СТА́ЛИЙ, БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУПИ́ННИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ), НЕСПИ́ННИЙ, БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, БЕЗНАСТА́ННИЙ, НЕНАСТА́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, БЕЗЗМІ́ННИЙ, НЕПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУСТА́ННИЙ...  Словник синонімів української мови
8. безнастанний — Безнаста́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)