безпутниця

безпу́тниця

-і, розм.

Жін. до безпутник.

Значення в інших словниках

1. безпутниця — безпу́тниця іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. безпутниця — БЕЗПУ́ТНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до безпу́тник. Кажуть, нову безпутницю з Кіпру привезли (Б. Лепкий).  Словник української мови у 20 томах
3. безпутниця — РОЗПУ́СНИЦЯ (розпусна жінка), РОЗПУ́ТНИЦЯ, БЕЗПУ́ТНИЦЯ розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИЦЯ розм., БА́ХУРКА лайл., ПОТАСКУ́ХА вульг., ШЛЮ́ХА лайл., ШЛЬО́НДРА лайл., МАНДРЬО́ХА лайл., БЛУДНИ́ЦЯ заст. (та, яка веде розпусне статеве життя).  Словник синонімів української мови
4. безпутниця — БЕЗПУ́ТНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до безпу́тник.  Словник української мови в 11 томах