безсімейний

безсіме́йний

-а, -е.

Який не має сім'ї.

|| у знач. ім. безсімейний, -ного, ч. Той, хто не має сім'ї; одинак.

Значення в інших словниках

1. безсімейний — безсіме́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безсімейний — Безродинний, самітний  Словник чужослів Павло Штепа
3. безсімейний — БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, а, е. Який не має сім'ї. Канєвський з невідомих причин кидає службу і як пенсіонер, людина безсімейна і володіюча досить визначним маєтком, їде за кордон... (І. Франко); // у знач. ім. безсіме́йний, ного, ч.; безсіме́йна, ної...  Словник української мови у 20 томах
4. безсімейний — БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ (САМІ́ТНИ́Й), ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Н підсил. розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
5. безсімейний — БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, а, е. Який не має сім’ї; // у знач. ім. безсіме́йний, ного, ч. Той, хто не має сім’ї; одинак. Ми приготували йому тимчасове житло — ліжко в гуртожитку, разом з безсімейними (Рад. Укр., 18.VIІІ 1962, 2).  Словник української мови в 11 томах