безчесний

безче́сний

-а, -е.

Який порушує вимоги честі; безсовісний, нечесний (про людину та її вчинки).

Значення в інших словниках

1. безчесний — безче́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безчесний — Безсовісний, нечесний; (- смерть) безславний, ганебний.  Словник синонімів Караванського
3. безчесний — див. обманщик  Словник чужослів Павло Штепа
4. безчесний — БЕЗЧЕ́СНИЙ, а, е. Який порушує вимоги честі; безсовісний, нечесний (про людину та її вчинки). Скажіть тілько, що не будете вважати мене підлим, безчесним, невдячним, коли я покину вас, мушу вас покинути! (І.  Словник української мови у 20 томах
5. безчесний — ГАНЕ́БНИЙ (вартий ганьби, осуду), БЕЗСЛА́ВНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ, СОРО́МНИЙ, СТИДКИ́Й, СТИДНИ́Й. Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О.  Словник синонімів української мови
6. безчесний — Безче́сний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безчесний — БЕЗЧЕ́СНИЙ, а, е. Який порушує вимоги честі; безсовісний, нечесний (про людину та її вчинки). Скажіть тілько, що не будете вважати мене підлим, безчесним, невдячним, коли я покину вас, мушу вас покинути! (Фр.  Словник української мови в 11 томах
8. безчесний — Безчесний, -а, -е Безчестный. К. Кр. 22.  Словник української мови Грінченка