безчесний

ГАНЕ́БНИЙ (вартий ганьби, осуду), БЕЗСЛА́ВНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ, СОРО́МНИЙ, СТИДКИ́Й, СТИДНИ́Й. Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Донченко); Він не хотів загинути такою безславною, страшною смертю (М. Коцюбинський); — Я пристав на безчесний мир з Карапетом (І. Нечуй-Левицький); (Старий:) Нащо маю я вставати? (Тірца:) Для праці!.. Щоб час визволу не застав тебе у сні ганебнім, в соромнім безділлі (Леся Українка); Совати кулаком у зуби такому ж голопузому громадянинові, як і сам, видавалося мені чимось стидким (О. Левада); — Яке ж ти худеньке, аж світишся... Дівчина помітно зніяковіла, немов у цьому було для неї щось стидне (О. Гончар). — Пор. 2. непоря́дний.

НЕПОРЯ́ДНИЙ (якому не властива порядність, чиї вчинки, поведінка і т. ін. заслуговують на осуд), НЕДОСТО́ЙНИЙ, НЕДО́БРИЙ, НЕХОРО́ШИЙ (якому не властива порядність, вчинки якого завдають комусь неприємностей); НЕЧЕ́СНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ підсил. (дії, поведінка якого суперечать вимогам честі, порядності). Всі вони, сі нехворощани, якісь завзяті та непорядні (Ганна Барвінок); Я чув від людей, мовби ти водишся з недоброю компанією (С. Чорнобривець); Бачте, люди, що зробила з мене наука? З пропащого, нечесного — вона зробила мене чесним, годним на добро чоловіком (М. Коцюбинський); Скажіть тілько (тільки), що не будете вважати мене підлим, безчесним, невдячним, коли я покину вас (І. Франко). — Пор. 2. безсоро́мний, 1. негі́дний.

Значення в інших словниках

1. безчесний — безче́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безчесний — Безсовісний, нечесний; (- смерть) безславний, ганебний.  Словник синонімів Караванського
3. безчесний — -а, -е. Який порушує вимоги честі; безсовісний, нечесний (про людину та її вчинки).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безчесний — див. обманщик  Словник чужослів Павло Штепа
5. безчесний — БЕЗЧЕ́СНИЙ, а, е. Який порушує вимоги честі; безсовісний, нечесний (про людину та її вчинки). Скажіть тілько, що не будете вважати мене підлим, безчесним, невдячним, коли я покину вас, мушу вас покинути! (І.  Словник української мови у 20 томах
6. безчесний — Безче́сний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безчесний — БЕЗЧЕ́СНИЙ, а, е. Який порушує вимоги честі; безсовісний, нечесний (про людину та її вчинки). Скажіть тілько, що не будете вважати мене підлим, безчесним, невдячним, коли я покину вас, мушу вас покинути! (Фр.  Словник української мови в 11 томах
8. безчесний — Безчесний, -а, -е Безчестный. К. Кр. 22.  Словник української мови Грінченка