1. Словник синонімів української мови

безчесний

ГАНЕ́БНИЙ (вартий ганьби, осуду), БЕЗСЛА́ВНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ, СОРО́МНИЙ, СТИДКИ́Й, СТИДНИ́Й. Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Донченко); Він не хотів загинути такою безславною, страшною смертю (М. Коцюбинський); — Я пристав на безчесний мир з Карапетом (І. Нечуй-Левицький); (Старий:) Нащо маю я вставати? (Тірца:) Для праці!.. Щоб час визволу не застав тебе у сні ганебнім, в соромнім безділлі (Леся Українка); Совати кулаком у зуби такому ж голопузому громадянинові, як і сам, видавалося мені чимось стидким (О. Левада); — Яке ж ти худеньке, аж світишся... Дівчина помітно зніяковіла, немов у цьому було для неї щось стидне (О. Гончар). — Пор. 2. непоря́дний.

НЕПОРЯ́ДНИЙ (якому не властива порядність, чиї вчинки, поведінка і т. ін. заслуговують на осуд), НЕДОСТО́ЙНИЙ, НЕДО́БРИЙ, НЕХОРО́ШИЙ (якому не властива порядність, вчинки якого завдають комусь неприємностей); НЕЧЕ́СНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ підсил. (дії, поведінка якого суперечать вимогам честі, порядності). Всі вони, сі нехворощани, якісь завзяті та непорядні (Ганна Барвінок); Я чув від людей, мовби ти водишся з недоброю компанією (С. Чорнобривець); Бачте, люди, що зробила з мене наука? З пропащого, нечесного — вона зробила мене чесним, годним на добро чоловіком (М. Коцюбинський); Скажіть тілько (тільки), що не будете вважати мене підлим, безчесним, невдячним, коли я покину вас (І. Франко). — Пор. 2. безсоро́мний, 1. негі́дний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безчесний — безче́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безчесний — Безсовісний, нечесний; (- смерть) безславний, ганебний. Словник синонімів Караванського
  3. безчесний — -а, -е. Який порушує вимоги честі; безсовісний, нечесний (про людину та її вчинки). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безчесний — див. обманщик Словник чужослів Павло Штепа
  5. безчесний — БЕЗЧЕ́СНИЙ, а, е. Який порушує вимоги честі; безсовісний, нечесний (про людину та її вчинки). Скажіть тілько, що не будете вважати мене підлим, безчесним, невдячним, коли я покину вас, мушу вас покинути! (І. Словник української мови у 20 томах
  6. безчесний — Безче́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безчесний — БЕЗЧЕ́СНИЙ, а, е. Який порушує вимоги честі; безсовісний, нечесний (про людину та її вчинки). Скажіть тілько, що не будете вважати мене підлим, безчесним, невдячним, коли я покину вас, мушу вас покинути! (Фр. Словник української мови в 11 томах
  8. безчесний — Безчесний, -а, -е Безчестный. К. Кр. 22. Словник української мови Грінченка