1. Словник української мови в 11 томах

безчесний

БЕЗЧЕ́СНИЙ, а, е. Який порушує вимоги честі; безсовісний, нечесний (про людину та її вчинки).

Скажіть тілько, що не будете вважати мене підлим, безчесним, невдячним, коли я покину вас, мушу вас покинути! (Фр., III, 1950, 356);

[Огнєв:] А мені здається, нерозумно ми робимо, що так чесно воюємо з самим безчесним ворогом (Корн., II, 1955, 45);

// рідко. Безславний, ганебний.

Тепер він уже не вмре безчесною смертю (Ле, Міжгір’я, 1953, 369).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безчесний — безче́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безчесний — Безсовісний, нечесний; (- смерть) безславний, ганебний. Словник синонімів Караванського
  3. безчесний — -а, -е. Який порушує вимоги честі; безсовісний, нечесний (про людину та її вчинки). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безчесний — див. обманщик Словник чужослів Павло Штепа
  5. безчесний — БЕЗЧЕ́СНИЙ, а, е. Який порушує вимоги честі; безсовісний, нечесний (про людину та її вчинки). Скажіть тілько, що не будете вважати мене підлим, безчесним, невдячним, коли я покину вас, мушу вас покинути! (І. Словник української мови у 20 томах
  6. безчесний — ГАНЕ́БНИЙ (вартий ганьби, осуду), БЕЗСЛА́ВНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ, СОРО́МНИЙ, СТИДКИ́Й, СТИДНИ́Й. Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Словник синонімів української мови
  7. безчесний — Безче́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. безчесний — Безчесний, -а, -е Безчестный. К. Кр. 22. Словник української мови Грінченка