1. Словник української мови в 11 томах

безчельник

БЕЗЧЕ́ЛЬНИК, а, ч., діал. Безсоромник, нахаба.

Як забачила [молодиця] дядька Володька, зірвалась з місця.. — Ти, безчельнику… ти, проява… (Вовчок, VI, 1956, 283).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безчельник — БЕЗЧЕ́ЛЬНИК, а, ч., діал. Безсоромник, нахаба. Як забачила [молодиця] дядька Володька, зірвалась з місця .. – Ти, безчельнику... ти, проява... (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  2. безчельник — безче́льник безсоромник, нахаба (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт