бенедиктус

бенеди́ктус

-у, ч., муз.

Католицький спів – один з основних розділів меси.

Значення в інших словниках

1. бенедиктус — (лат. Benedictus — благословен) — ліричний, спокійний, світлий за характером католицький піснеспів. Разом з 'Санктус'складає один з основних розділів меси. Видатні зразки Б. створили Й.С.Бах, Л.В.Бетховен, Ф.Ліст, В.А.Моцарт та ін.  Словник-довідник музичних термінів