бенедиктус
бенеди́ктус
-у, ч., муз.
Католицький спів – один з основних розділів меси.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бенедиктус — (лат. Benedictus — благословен) — ліричний, спокійний, світлий за характером католицький піснеспів. Разом з 'Санктус'складає один з основних розділів меси. Видатні зразки Б. створили Й.С.Бах, Л.В.Бетховен, Ф.Ліст, В.А.Моцарт та ін. Словник-довідник музичних термінів