берладники

берла́дники

-ів, мн.

Збірна назва переселенців із земель Київської держави, які у 12 ст. оселились у Нижньому Подунав'ї.

Значення в інших словниках

1. берладники — БЕРЛА́ДНИКИ, БИРЛА́ДНИКИ, ів, мн. (одн. берла́дник, бирла́дник, а, ч.), іст. Вигнанці з Київської Русі, які жили у пониззі Дунаю в районі міста Берладь (нині Бирлад, Румунія) в XI–XIII ст.  Словник української мови у 20 томах
2. берладники — Селяни-втікачі, що вільно жили у пониззі Дунаю, в районі м. Бирлад (Румунія); чинили грабіжницькі напади на руські землі; назва згадується у документах XII-XIII ст.  Універсальний словник-енциклопедія