блокадник

блока́дник

-а, ч.

Людина, що перенесла ленінградську блокаду (1941-1944 рр.).

Значення в інших словниках

1. блокадник — блока́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. блокадник — БЛОКА́ДНИК, а, ч. Людина, яка постійно перебувала в м. Ленінграді під час блокади міста 1941–1944 рр. німецькими військами. У книзі наведено інтерв'ю та спогади блокадників (із журн.  Словник української мови у 20 томах