блінт

-а, ч.

Безфарбове плоскозаглиблене тиснення на книжкових палітурках або товстому папері.

Значення в інших словниках

1. блінт — блінт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. блінт — БЛІНТ, а́, ч., полігр. Безфарбове заглиблене тиснення на книжкових палітурках або товстому папері. Блінт – це поглиблене тиснення без фольги, при якому в самому матеріалі утворюється поглиблене рельєфне зображення (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. блінт — (від нім. blind – сліпий) зображення (безколірне заглиблення) на книжкових оправах, утворене гарячим тисненням.  Словник іншомовних слів Мельничука