болото
боло́то
-а, с.
1》 Грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто із стоячою водою та вологолюбною рослинністю; багно (у 1 знач.), трясовина.
2》 тільки одн. Розріджена внаслідок дощів, розтавання снігу та ін. земля на шляхах, стежках і т. д.; багно (у 2 знач.), грязюка.
Змішати з болотом кого — образливо схарактеризувати кого-небудь, заплямувати чию-небудь гідність.
3》 тільки одн., перен. Усе те, що характеризується брудом, застоєм, відсутністю живої діяльності, ініціативи.
Великий тлумачний словник сучасної української мови